Андрій Мацяк та акторський феномен Заньківчан?

            Частина перша. Особисті думки, емоції та факти…?

 Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької у Львові — один із улюблених театрів львів’ян та гостей міста. Він є найдавнішим державним театром України і до складу його трупи входили Марія Заньковецька та Панас Саксаганський. А коли Марії Заньковецькій сказали, що на її честь хочуть назвати театр, то вона образилась і залишила трупу.

В театрі є дві сцени: велика та камерна. На камерній сцені, яка знаходиться в тій самій будівлі, що і велика, йдуть вистави, які розповідають історії кохання відомих людей: Івана Франка, Айседори Дункан, Марії Заньковецької…Або вистави інтимного характеру: про щось сокровенне та особисте, де діють декілька персонажів.

На великій сцені театру ім. Марії Заньковецької переважають вистави за творами класичної української та зарубіжної драматургії: «Наталка-Полтавка», «Одруження», «Дама з камеліями», «Назар Стодоля»… Нішу сучасної драматургії займають п’єси Ореста Огородника, в яких кожен глядач знайде свого персонажа та свій сюжет. Тому цілком закономірно, що ці вистави збирають повні зали, адже вони говорять із глядачем на актуальні теми.

Ось те, що ми бачимо зовні. А, що криється за кулісами театру?

Як живуть актори поза сценою? Актор, він же такий же громадянин суспільства як і всі інші. Ну можливо не як всі інші, тому що це особа творча. Але ця особа, має невідємні закріплені Конституцією та Законами України права та обовязки. Щодо обовязків, то тут все зрозуміло. Впродовж останніх десятиліть, такі, сумлінно виконуються акторами.

А, що з правами акторів, тобто працівників? Чи чемно виконуються ці обовязки роботодавцем. в особі добродія  Андрія Мацяка? В який спосіб адміністративний( фінансовий, юридичний та господарський) чи можливо інші відділи театру, забезпечують трудові потреби акторів в частині дотримання норм трудового законодавства(кодексу законів про працю)?

На ці та інші запитання у своїх розповідях нам дадуть відповіді :

  • діючий актор театру Максим Максименко
  • колишня акторка театру Вікторія Копоть
  • громадський активіст Тарас Малець.

Не зважаючи на обємність поданого відео матеріалу, прошу шановних читачів уважно проаналізувати те, що на серці у цих людей. Оскільки, такою інформацією актор, ділиться не кожного дня. Можливо у найближчі десятиріччя ми більше і не почуємо чогось подібного. Не судіть суворо виступаючих через їхню можливу емоційність та памятайте, серед них актори. Перед самим відеопереглядом,  я дозволю собі нагадати анекдот про Надію Констянтинівну Крупську мовою автора: «В кремлёвском коридоре к Брежневу подходит старушка и спрашивает:— Леонид Ильич, вы меня помните? М-м-м… Моя фамилия Крупская, Надежда Константиновна. Я стояла у истоков нашего государства.  Конечно же помню, Надежда Константиновна! И мужа вашего — старика Крупского — тоже прекрасно помню!».

Так от, я чудово розумію, що театру ім. Заньковецького немає, це була маленька журналістська хитрість аби перевірити увагу присутніх, ось як це було на відео:

Ми почули розповідь, не байдужих людей, які мають сміливість про наболіле говорити в слух та публічно. Звичайно, якщо би, до вищезаслуханих осіб долучилась  більша кількість колег у своїх відео чи письмових зверненнях, то результат цієї статті та наслідки її опублікування були б іншими. Однак, це тільки перша частина нашого журналістського розслідування. Ми маємо намір заслухати думку самого Андрія Мацяка та інших працівників театру для обєктивної оцінки матеріалу з цього приводу. Далі буде…

“Від кожного з нас залежить якою насправді буде наша Україна”.

Опубліковано в Переглядів:

Коментарі