ЧОМУ СЛІДЧИЙ СУДДЯ ЛЯЛЮК Є.Д.  ВІДМОВИВ  ЖУРНАЛІСТУ  У ДОСТУПІ ДО ПРАВОСУДДЯ?

20.05.2018 року до Галицького районного суду Львівської області подано скаргу на  рішення, дії чи бездіяльність слідчого ОВС прокуратури Львівської області Голоюха В.І., які полягали у незаконному закритті кримінального провадження №  12017140060005019 від 29.11.2017 року  за ознаками ч.1 ст.367 КК України та  ч.1 ст.382 КК України.

Після ознайомлення із матеріалами згаданого кримінального провадження у журналіста (бувшого працівника правоохоронного органу) склалось враження, що згаданий слідчий прокуратури  або не розуміється на слідстві, або умисно  склав таку «дитячу»  постанову про закриття кримінального провадження.  Не виконавши навіть тих елементарних письмових вказівок зверхників прокуратури області, не  провівши цілу низку слідчих та процесуальних дій  слідчий вирішив закрити справу на працівників Залізничного ВП, по принципу «ворон –воронові ока не добуде».

Щоб оскаржити згадану незаконну постанову мені довелось  пропустити встановлений строк для оскарження через неможливість у встановлені строки ознайомитись із матеріалами кримінального провадження. Лише після ознайомлення із  справою можу з упевненістю констатувати, що згадана постанова винесена слідчим передчасно, під надуманими приводами, без проведення всіх необхідних слідчих дій, що  унеможливило  встановити наявність підстав для закриття провадження(слідчим проведено тільки одну чи дві процесуальні дії за 5 місяців досудового розслідування).

20.05.2018 року звернувся до Галицького районного суду м.Львова  з оскарженням незаконного закриття кримінального провадження. У скарзі просив суд  продовжити строк для оскарження постанови  слідчого Голоюха В.І. від 27.04.2018 року, тому що лише 18.05.2018 року мені була надана можливість ознайомитись із матеріалами кримінального провадження( без ознайомлення  із справою оскарження було б неможливим). Незважаючи на  вказане прохання суддя Лялюк Є.Д. з 20.05.2018 року до 05.06.2018 року  не повідомляв мене про наслідки розгляду(не розгляду) скарги та прийняте рішення.

12.06.2018 року у поштовому відділенні отримав нарешті документи (ухвалу) Галицького районного суду м.Львова  від 22.05.2018 року  по справі № 461/3653/18, якою мені відмовлено у доступі до правосуддя(скаргу повернуто без розгляду), тому, що суддя Лялюк Є.Д. порахував наведені причини пропуску строку оскарження постанови слідчого не поважними, так як я мав би(на його думку) без ознайомлення із кримінальним провадженням  оскаржувати постанову, ніби-то я  наділений правом у будь-який час ознайомитись  із справою, а не слідчий Голоюх В.І. надав для ознайомлення матеріали провадження. Крім того  суддя Лялюк Є.Д., повертаючи скаргу без розгляду порушив вимоги п.3  ч.2 ст.304 КПК , зазначивши у тексті ухвали, що  «скарга подана після строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення». Але суддя  не міг не   прочитати  п. 2 прохальної частини скарги, у якій  мною вказано: Прошу продовжити мені строк для оскарження постанови слідчого Голоюха В.І. від 27.04.2017 р.». Тому посилання на відсутність такої підстави є надуманими з боку вказаного судді.

Крім того, встановлено, що суддя Лялюк Є.Д. сам порушив вимоги чинного законодавства при розгляді моєї скарги. Зокрема у відповідності до вимог ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» – суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст  судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до РЕЄСТРУ. Як вбачається з електронної копії ухвали судове рішення всупереч вимог ч.3 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень»  направлене до РЕЄСТРУ з порушенням встановлених строків – лише 25.05.2018 року, яка 28.05.2018 року була зареєстрована і тільки 30.05.2018 року оприлюднена у РЕЄСТРІ. Відмовляючи мені у доступі до правосуддя суддя Лялюк Є.Д. сам кілька разів порушив вимоги Закону. То ж чи може порушник закону- суддя чинити справедливе судочинство? Як я можу сприймати  принцип судочинства- рівність всіх перед законом і судом, якщо суддя сам є  зловмисником і порушником ? Мабуть він був зацікавленою стороною у цьому питанні? Може він із запізненням встановленого Законом строку вносив судове рішення до РЕЄСТРУ тому, що узгоджував це питання із слідчим Голоюхом В.І. , чи іншими посадовими особами прокуратури? Може за це отримав певну винагороду?

Я  можу  стверджувати  про  внесення суддею Лялюком Є.Д.  до згаданої ухвали відомостей, що не відповідають дійсності, тобто вчинення службового підроблення.  Насправді суддя Лялюк Є.Д.  постановив ухвалу про повернення скарги не 22.05.2018 року, як це вказано у тексті ухвали, а саме 25.05.2018 року, в день направлення електронної копії ухвали до РЕЄСТРУ.  Саме 25.05.2018 року, а не 22.05.2018 року  ухвала направлена до адміністратора РЕЄСТРУ, тобто  розгляд скарги відбувся з порушенням вимог встановлених ч.2 ст.306 КПК України(не пізніше 72 голин з моменту надходження скарги до суду).  Моя скарга зареєстрована у суді 20.05.2018 року, а  направлена до РЕЄСТРУ тільки 25.05.2018 року, що свідчить про порушення суддею вимог Закону і внесення до офіційного документу завідомо неправдивої інформації, адже він 22.05.2018 року підписав супровідний лист (  використав судове рішення  у судочинстві до внесення його до РЕЄСТРУ). Чим суддя Лялюк Є.Д. докаже, що саме 22 .05.2018 року він ухвалював згадане судове рішення?  Я  стверджую, що суддя Лялюк Є.Д.  постановив згадане судове рішення не 22.05.2018 року, а 24 або 25.05.2018 року, проставивши згадану дату у тексті  для того, щоб  створити видимість (у тексті ) дотримання  строку  порядку розгляду скарг, встановлений ст.306 КПК України, тобто вчинив кримінальне правопорушення.

Про порушення вимог процесуального законодавства  при розгляді моєї скарги свідчить і порушення судом вимог ч.5 ст.304 КПК України , у відповідності до якої копія ухвали надсилається скаржнику разом із скаргою та всіма доданими до неї документами невідкладно.  А що ж вчинив суддя Лялюк Є.Д.? Супровідний лист ним підписаний 22.05.2018 року, а фактично відправлений 05.06.2018 року. Чому два тижні ухвала  «маринувалась» у суді?

Чому порушені строки встановлені  Законом? Хто їх допустив і чому?   Що суддя Лялюк Є.Д «кришує» порушників закону з прокуратури та поліції?

Згадану публікацію прошу рахувати,  як скаргу до ВККС України  для долучення до досьє судді Лялюка Є.Д. і  її розгляду при його кваліфікаційному оцінюванні.

 

Журналіст Жуков О.С.

12.06.18р.

Опубліковано в Переглядів: