Чьорна суддя+Підстужений мусор+Маруся=банда?

                                                      Частина 1. Не суддя а посміховисько?

17.05.2018 року я отримав  рекомендований лист з Сихівського районного суду. А, що ж у листі ? А у листі ухвала від 24.04.2018 року  у справі № 464/2162/18 пр.№ 1-кс/464/871/18 та «звіт судді Чьорної С.З. перед начальником поліції Підстуженим». Після ознайомлення з вищевказаним листом і звітом, мене облило холодним потом. Я ледве, не знепритомнів від правового негілізму особи, яка має совість носити мантію та інші символи України. То ж, як погано треба було вчитись правознавству? То ж, як треба не поважати Конституцію та закони України? То ж, як треба не поважати український народ, який за все оце платить,  щоб таке витворяти…  Я так і не зрозумів звідки така  наглість?  Хіба з однієї тільки причини, а саме тому, що ухвала не оскаржується, дає підстави особі у мантії, фантазувати і вказувати на всіляку безглузду маячню? І чому саме такі відомості, які нічого спільного з правосуддям не мають подаються  від імені держави. Ознайомтесь будь ласка, чому та підставі чого я дозволяю собі  гіпотетично припускатись певних логічних заключень. Отже шедевр правового невігластва «Аля Чьорна» :

                                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.04.2018 року слідчий суддя Сихівського районного суду м. Львова Чорна С.З., за участю секретаря судового засідання Довгун Л.А., заявника ОСОБА_1, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність)  слідчого у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить зобовязати уповноважену особу, слідчого Сихівського ВП ГУ НП м.Львів внести до ЄРДР відомості протоколу усної заяви від 10.04.2018 про злочин слідчої ОСОБА_2 та керівника даного ВП ОСОБА_3 за ч.3 ст.161, ч.2 ст.365, ч.2-3 ст.382, ч.1 ст.396 КК України. В обгрунтування скарги покликається на те, що 10.04.2018 він подав відомості слідчому Сихівського ВП ГУ НП м.Львів, які були внесені слідчим до протоколу усної заяви про злочин слідчої ОСОБА_2 та керівника даного ВП ОСОБА_3 за ч.3 ст.161, ч.2 ст.365, ч.2-3 ст.382, ч.1 ст.396 КК України. Після цього, він отримав копію даного протоколу та пам»ятку про права потерпілого. Однак з невідомих для нього причин відомості вказаної вище заяви до ЄРДР так і не потрапили. Заявник вважає, що посадовою особою всупереч вимогам ст. 214 КПК України допущено бездіяльність при розгляді його заяви. Просить скаргу задоволити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримав, просив таку задоволити з підстав, викладених у скарзі.

Представник Сихівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому слідчий суддя приходить до висновку про розгляд справи у відсутності представника на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити з наступних підстав.(В поясненні скаржник не просив досліджувати злочин, правопорушників  виходячи за межі судового розгляду, а межі розгляду скарги стосувались зобовязання внести відомості заяви в ЄРДР, не більше і не меньше, хіба суддя цього не зрозуміла?)

 Відповідно дост.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Згідно п.1 ч.1ст.303 КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із усною заявою від 10.04.2018 року про злочин слідчої ОСОБА_2 та керівника даного ВП ОСОБА_3 за ч.3 ст.161, ч.2 ст.365, ч.2-3 ст.382, ч.1 ст.396 КК України. Дана заява мотивована тим, що на початку квітня 2018 року він довідався про те, що слідча Сихівського ВП ГУ НП у м.Львові ОСОБА_2 по вказівці керівника Сихівського ВП ГУ НП у м.Львові ОСОБА_3 відмовилась виконувати рішення суду, а саме ухвалу від 13.02.2018, де слідчий суддя зобов»язала уповноважену особу Сихівського ВП ГУ НП у м.Львові внести відомості про злочин, які містяться у заяві ОСОБА_1 від 31.01.2018 в ЄРДР (про злочин працівників патрульної служби). Остання виконуючи вказівку керівника Сихівського ВП ГУ НП у м.Львові ОСОБА_3 відмовилась виконувати рішення суду, чим вчинила злочини передбачені ч.3 ст.161, ч.2 ст.365, ч.2-3 ст.382, ч.1 ст.396 КК України та порушила Конвенційні права в частині не виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

Згідно ч.2ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

З аналізу зазначеної норми випливає(хочу зауважити можливо суддя переплутала аналізи, тому і діагноз помилковий?), що законом передбачено обов’язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, прийняти і зареєструвати їх (не в магазині, не на АЗС, не в журналі ЕО, ЖЕО чи БЕО, а в ЄРДР для тих хто на «бронєтанку» – Єдиний Реєстр Досудових Розслідувань).

Однак, слід зважати на те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв чи повідомлень (перша  неправда), які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (друга неправда).

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об»єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину                                       

( третя неправда).

 Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної подїї злочину ( четверта неправда).

 Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов»язково внесені до ЄРДР ( пята неправда).

 Ось чому все вказане в ухвалі є неправдою. Закон визначив таке формулювання виключно таке а не інше:

                      Стаття 214 КПКУ:  Початок досудового розслідування

  1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Виключно так, а не інакше зобовязує вчинити норма права.

 А ось такі, які вказує особа в мантії Чьорна  «Не правда, одна  лиш неправда та нічого окрім неправди»:

 * а не будь-яких заяв чи повідомлень

* а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення

* наявність в таких заявах або повідомленнях об»єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину

*  Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної подїї злочину

*  Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов»язково внесені до ЄРДР

 Відповідно ч. 4ст. 214 КПК слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається(суддя сама то читала, що писала чи просто не зрозуміла через можливий брак певних знань та навиків?)

 А ось тут шановні, в цій частині ухвали нижче, припускаю, що суддя зайнялась «самозадоволенням». Чи отримала суддя задоволення від того, що написала моднє слово диспозиція чи можливо  вона «переплютала» з дифініцією. Суддя, кому і що хотіла показати? Те що вона вміє копіювати норми ККУ та КПКУ з інтернету? Хіба суддя не зрозуміла, що вона розглядає скаргу на бедіяльність слідчого, а не розглядає кримінальну справу по суті? Ото так рівень…

 «Хто тебе вчив доню?» та «Що в тебе в головоньці?» , зміг би можливо ввічливо запитати допитливий читач? І можливо не помилився би з вибором запитання.

  А тепер, бла бла бла від особи в мантії Чьорної  стосовно скарги на бездіяльність. Де стадія кримінальної відповідальності,  якщо відомості ще навіть не в реєстрі? А що вказує Чьорна:

Пунктами 4, 5 частини 5 зазначеної статті передбачено, що до ЄРДР, крім іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.

Частиною 1статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно – небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

 Отже, за змістом положень ч. 1ст. 214 КПК України та ст. 2 КК України, обовязковій реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення( пригадаю судді ще разСтаття 214 КПКУ:  « Початок досудового розслідування.Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування»). Виключно так а не інакше зобовязує вчинити норма права. Як бачимо, суддя підмінює поняття і вводить в оману скаржника.

Згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність) вчинене субєктом злочину.

Відповідно диспозиції частини третьої статті 161 КК України підставою кримінальної відповідальності є умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки.

Відповідно диспозиції частини першої статті 365 КК України підставою кримінальної відповідальності є перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Частина 2 ст.365 КК України передбачає ті самі дії, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Відповідно до диспозиції частин другої та третьої статті 382 КК України підставою кримінальної відповідальності є умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 396 КК України підставою кримінальної відповідальності є заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Разом з тим, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.04.2018 не відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214, взагалі, не містить об’єктивних даних, які б свідчили про умисні дії, спрямовані на пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки; умисне невиконання ухвали суду, що набрало законної сили, або перешкоджання її виконанню, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становищезаздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також, що такі дії спричинили тяжкі наслідки, підставами вважати таку заяву саме про злочин є наявність в ній об»єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, а фактично вказана вище заява про злочин ОСОБА_1, в якій останній зазначає підстави, зокрема, що слідча відмовилась виконувати рішення суду користуючись своєю хворобливою уявою або можливою розумовою неповноздатністю з переляку не внесла відомості, за своєю суттю не є заявою про кримінальне правопорушення, а обставини, викладені у заяві, не охоплюються поняттям злочину, визначеному уст.11 КК України, через те відсутні підстави для реєстрації цієї скарги (заяви) у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Відповідно до ч. 1ст.307 КПК Україниза результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала, яка згідно ч.2 цієї статті може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобовязання припинити дію; зобовязання вчинити певну дію; відмовити у задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки подана ОСОБА_1 заява про вчинення кримінальних правопорушень не відповідає вимогам п. 4 ч. 5ст. 214 КПК.

Керуючись ст.ст.214,303-307,369-372,376 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність ) слідчого у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 27.04.2018 року о 09.00 год.

Слідчий суддя                                                               Чорна С.З.

Зауважте шановні! Особа в мантії робила вигляд, що вона  думає, оскільки не змогла повний текст ухвали надати в день розгляду скарги. А тепер уявіть собі, що могло би бути в мотивувальній частині рішення в день її проголошення.

У мене було декілька варіантів назвати статтю і всі вони на мою думку розкривають  зміст :  «Суддя за якою плаче тюрма?».  «Чи має суддя право, дискредитувати поняття правосуддя». «Суддя чи посміховисько?».

« Вигороджуючи порушників суддя перемудрувала», « Що на думці, а що в сумці судді Чьорної?». Кожен з Вас може припустити який з варіантів міг би бути кращим, однак змісту статті воно не змінить.

Ось так і живем.

Журналістське розслідування розпочато. Далі буде цікавіше.

 

Опубліковано в Переглядів: