З ухвали суду не відомо,кому сушити сухарі?

Частина друга допису  «Соломонове рішення»  житомирських суддів та кому слід «сушити сухарі»?

24 січня 2018 року, Апеляційний суд Житомирської області  розглядав кримінальну справу № 285/2238/17.Дана справа розглядалась колегією суддів у складі:  Шевченко В.Ю., Слісарчук А.Я.,Широкопояс  Ю.В.

Я припускаю  те, що  головуючий  у першій інстанції суддя Нагорнюк Ю.В. дуже «творчо»  підійшов до рішення у вищевказаній справі. Така «творчість»  жодну із сторін  не влаштовувала,тому логічним було те, що  вищевказане рішення було оскаржене двома сторонами.

Не зважаючи на те, що апеляційні  скарги адвоката обвинуваченого та прокурора були різні за природою походження та містили певні вимоги, одна з них все ж таки була одинаковою. Дві сторони просили рішення скасувати і це було єдиним, що обєднувало думки прокурора та адвоката.

Апогеєм розгляду справи в апеляції стало зачитування апеляційний скарг та  цікаві запитання, які були задані в залі  суду.Ось як це відбувалось:

Судді знали, що питати? Так.  Судді знали, що робити? Звісно так.  Судді знали, що  ухвалювати? Ну,  а як же. Ось що ухвалили судді:


Спочатку ми були трішки шоковані саме таким рішенням суду. Ми довго обговорювали дане рішення. Як так? Що задовільнили? Де не задовільнили? Що тепер ми маємо на виході? Що з забороною? І ці, що, і як не мали кінця.

Оскільки «мізки кипіли», відповідей не було, відчувалась нервозність і невизначеність, треба було щось робити. Треба було якоїсь «розрядки». Але ось від одного мудрого чоловіка поступила пропозиція… І ця пропозиція негайно була підтримана. Було прийнято колективне рішення, а саме, провести, невідкладне «виїздне засідання» правозахисників  Львівщини на Житомирщині  в коференцзалі, неподалік суду.

Не пройшло і пяти хвилин, як всі сиділи в конференцзалі. Після невеличкої дискусії на столі  зявився «порядок денний з трьох питань». Два питання  порядку денного ми «обговорили» якось дуже швидко.  Третє питання порядку денного з технічних причин, ми розглянули на половину, оскільки поступила пропозиція повернутись за відповідями в Апеляційний суд Житомирської області.

Після того, як вперше, довгостраждальна, омріяна  слідчим відділом і прокуратурою   справа  № 285/2238/17 потрапила до рук адвоката та її побачив сам обвинувачений, перші слова якого були : «Я знав ,що ти є, Боже». Обвинувачений продовжив : –  « І за оце, вони мене …» ?

Аж тепер, після  побаченого в матеріалах справи, всі визнали що, судді :  Шевченко В.Ю., Слісарчук А.Я.,Широкопояс  Ю.В. проявили – високий інтелект, знання законодавства, суддівську мудрість та прийняли єдине вірне та законне рішення.

Більшість наших статей, стосується  висвітлення порушень вчинених  суддями, слідчими та прокурорами. Це так, бо це правда. Але сьогодні, це випадок коли правда є іншою, і тому ми як правдолюбці , це визнаємо і описуємо. Рішення  не на користь обвинуваченого, але мудрість прийнятого рішення вражає.

Шевченко В.Ю., Слісарчук А.Я.,Широкопояс  Ю.В. – так тримати…

А кому “сушити сухарі”? Далі буде…

 

Опубліковано в Переглядів: